Кожен день ходжу на прогулянку зі своїми собачками у наш парк . Він зовсім близенько. Всі собачники знають одне одного. Є серед них одна бабця - гуляє з малесенькою пекінескою і постійно бачу у неї страшну сумку через шию одягнену... Так мені якось прикро стало за ту старшу жіночку , знаю , вона сама зовсім живе і захотілось мені їй зробити подарунок . Я не сильно мудрувала , пошила з того , що попало під око , і верх , і підкладку сильно у себе в норах не шукала , пошила з того , що перше-ліпше попалося під руку.
От і вийшла простенька , без особливих претензій торбина , такого плану , як та пані любить , щоб руки були вільні. Дуже надіюсь , що пані Христина залишиться задоволена. .
