четвер, 1 січня 2015 р.

З Новим 2015 роком!

Так шкодА, що у Львові зараз снігу мало... Але свято Нового Року все-таки відчувається.
І що не кажіть, а все залежить таки від нас самих - бо ми самі створюємо собі свято та й в більшості випадків від нас самих залежить наш з вами настрій.
Ще будучи маленькою дівчинкою,  я була зачарована клаптиками тканини , що залишались від шиття моєї мами. Трішки пізніше , все ще дівчинкою,
( десь у 6 му класі ) я почала сама вчитись шити. І  магія тканини не переставала бути в моєму житті магією. Я навчилась шити різні речі і через необхідність  , і щоб просто вразити когось ексклюзивною сукнею, чи неповторним костюмчиком. Йшов час і необхідність обшивати свою сім’ю та себе потихеньку відпала!
Але  магія тканини ,яка навічно поселилася в моїй душі ,нікуди не поділася. І мої руки майже самі почали шукати собі роботу і не з цілого куска матерії  , а з кусочків – бо так цікавіше!
І якщо добре подумати ,то власне, все наше життя складається з клаптиків – з «клаптиків» суму та радості , з «клаптиків» любові та наших мрій і сподівань.
  Ось і почався 2015 рік . В кімнаті стоїть ялинка прикрашена гарними іграшками ,але хіба можуть ці іграшки   змагатись з такими , які зроблені руками , що віддали тим іграшкам своє тепло , думки ? Для мене ці іграшки – просто живі . Цього року нашила їх менше ніж планувала , бо шила руками і не з тоненьких бавовняних тканинок, а з товстих меблевих. Пальці усі сколоті.
Сова – викрійка гуляє давно в інтернеті, та  я додала трошки сові ексклюзивних брів – так вона стала більш подібною на сову.