Котячі мордочки

Продовжую шити , хоч маю багато іншої обов'язкової роботи. Дві косметички пошиті за викрійкою моєї віртуальної товаришки з Кіровограду. Іруся, я тебе люблю! І чому ти так далеко живеш? Чому всі , хто мені допомагає і порадами ,і досвідом, і ще багато чим - так далеко від  мене? Це несправедливо.
А косметичка пошита по цій викрійці та по МК Ірини просто не витримують жодної конкуренції. І хоч мене завжди тягне до чогось нового - все одно повертаюсь до цієї версії пошиття .

Олівчики.

Невеличкі торбинки для шанувальників малюнку. Одна буде подарована дівчині ілюстратору дитячих книжечок. Правда вона  про це ще не знає. Але мені буде приємно  зробити їй такий дарунок. Скоріш за все це буде під день Святого Миколая. Свято наближається!

Пташка.

 Пошила з пташками декілька штук косметичок . Тримають форму навіть пусті.

До вибору , до кольору.

Щось так важко зупинитися ... особливо коли процес уже відточений .
Але , мабуть, уже досить. Треба шити мініатюру конкурсну . А ще дві торбочки та інші косметички - більш веселіші. А потім ще одну торбинку з котиком ...
А взагалі у сина ювілейне день народження і до третього січня я маю вишити та пошити йому сорочку - мій подарунок йому  на 30 років. Так що невідомо як буде.

Ще чотири "карамельки" .

Настрій осінній ... Можна сказати сумний. Треба якось підтримувати у душі крихти літа , які там ще жевріють. Чим саме ? Звичайно ж шиттям . Чогось маленького, але від того не менш важливого  ,та не менш симпатичного. Чесно сказати , хочу відпрацювати технологію пошиття цього варіанту косметички і потихеньку мені це вдається. До ідеалу ще є шлях і я обов'язково його пройду до кінця. А ідеалом для мене є - швидкість пошиття і вилизана акуратність. Поки що з першим є певні труднощі. Або я просто повільна коала ... або , все ж таки акуратність потребує часу і від того нікуди не дітися.